СПОЖИВАЧ І ПІДПРИЄМЕЦЬ, СПОЖИВЧІ ДОГОВОРИ, ТОРГІВЕЛЬНІ УМОВИ І ЗАБОРОНЕНІ ТОРГОВІ ПРАКТИКИ

Споживачем є кожна людина, що укладає договір або інший вид домовленості з підприємцем поза межами своєї підприємницької діяльності чи поза межами виконання обов’язків найманого працівника.

Згідно чинного законодавства, права замовника максимально захищені при наявності споживчого  договору. Суб’єктами споживчого договору виступають з одного боку- споживач, з іншого- підприємець. На даний час, підприємцем вважається не тільки особа, що має відповідну ліцензію на підприємницьку діяльність, але і особа, що без даної ліцензії фактично здійснює підприємницьку діяльність.

Замовник вважається споживачем, у разі, якщо він купує товар або замовляє послуги для особистих потреб (наприклад, купує електроприлад, одяг, взуття, продукти, подарунок для своїх близьких чи знайомих, замовляє будівельні роботи у своїй квартирі або стрижку газону на ділянці біля свого котеджу).

Споживчим договором не вважається купівля-продаж або надання послуг тільки між споживачами або тільки між підприємцями.

Споживачем не являється особа, яка купує товар для здійснення підприємницької діяльності або іншої діяльності, що приносить прибуток (тобто “на фірму”)

Споживачем не являється замовник, що придбає товар для свого роботодавця (наприклад, канцелярське приладдя в канцтоварах, яке роботодавець згодом використовує в рамках підприємницької діяльності).

Приклади:

Якщо один споживач продає іншому, наприклад, за допомогою інтернет-аукціону, комісійного інтернет-магазину, за оголошенням або особисто (наприклад, два сусіди) одноразово чи не регулярно будь-яку річ (наприклад, продає застарілий виріб після придбання нового, дитячий ношений одяг, річ, яку він не потребує, з метою отримання фінансових коштів) то мова не йде про споживчий договір і правовідносини між сторонами регулюються загальними положеннями договору купівлі-продажу (тобто замовник матиме менше прав, наприклад, у разі повернення товару тощо).

Однак, якщо продавець на веб-сайті інтернет-аукціону або комісійного інтернет-магазину виступає в ролі споживача, а кількість та характер його продаж свідчaть про те, що він, по суті, займається підприємницькою діяльністю (наприклад, щодня виставляє на продаж кілька нових мобільних телефонів), то такий продавець вважаеться підприємцем і споживач, відповідно, матиме більше прав, як у випадку зі споживчим договором.

І, навпаки, якщо підприємець купує в інтернет-магазині товар для потреб, пов’язаних з підприємницькою  діяльністю, то мова не йде про споживчий договір і підприємець не може (у разі, якщо власник магазину не визнає за ним це право) наприклад, відмовитись від виконання договору без зазначення причин протягом двох тижнів.

Зміст споживчих договорів

Незалежно від способу продажу обов’язковим для всіх споживчих договорів є те, що їх зміст не може бути про споживача менш корисний, ніж встановлено законодавством.

Права споживача, гарантовані законом, не можуть бути обмежені договором.

Приклад:

Якщо споживач здійснює покупку, наприклад, у інтернет-магазині, а в торгових умовах вказано, що жодний товар з магазину не підлягає поверненню, ця умова є порушенням закону, отже, недійсною. Навіть якщо споживач прийме торгові умови, це не заважатиме йому повернути товар.

Вся інформація, що доводиться підприємцем до відома споживача, повинна бути ясною, доступною та мовою, на якій укладається договір.

Якщо зміст договору може тлумачитися різними способами, то всі неясності тлумачаться на користь споживача.

Заборонені такі домовленості, які створюють нерівновагу між правами і обов’язками сторін договору не на користь споживача.

Підприємець не має права вимагати від споживача без його згоди здійснити оплату, про яку споживач не був проінформований перед укладенням договору і яка не була узгоджена договором.

Договір також повинен містити інформацію, яка була доведена до відома споживача до укладення договору, якщо сторони згодом не домовляться по-іншому.

Закон зобов’язує підприємця довести до відома замовника обов’язкову інформацію перед здійсненням покупки.

Завчасно перед укладенням договору підприємець зобов’язаний довести до відома споживача інформацію, зазначену в § 1811 Цивільного кодексу ЧР (наприклад, відомості про продавця, товар, його ціну, можливі способи оплати та витрати на доставку, відомості про права, які виникають у разі неналежного виконання договору , про термін дії договору і способи його припинення, про функціональність цифрового змісту і його сумісності з апаратним і програмним забезпеченням).

Якщо мова йде про продаж за допомогою засобів дистанційного зв’язку або продаж за межами постійного торгового місця, згідно § 1820 Цивільного кодексу ЧР, підприємець повинен довести до відома споживача додаткову інформацію завчасно перед укладенням договору (наприклад, витрати за телефонну розмову, якщо тариф відрізняється від звичайного, право відмовитися від виконання договору, відомості про можливість, спосіб і умови позасудового розгляду скарг споживачів, включаючи інформацію про можливість звернутися зі скаргою до органу державного нагляду).

При укладанні договору через інтернет (якщо договір не укладається виключно з використанням адреси електронної пошти) підприємець зобов’язаний довести до відома споживача також інформацію, представлену в § 1826 Цивільного кодексу ЧР, наприклад, мова, якою може бути укладено договір, процедуру укладення договору, включаючи способи зміни вже внесених даних тощо.

Якщо договір укладається за телефоном, то на початку розмови споживач повинен бути проінформований про дані підприємця та мету дзвінка.

Якщо підприємець надасть споживачеві товар чи послугу, яку він не замовляв, то споживач не зобов’язаний проводити повернення за свій рахунок або якимось чином повідомляти підприємця.

Приклад:

Якщо споживач, наприклад, проти його волі отримає поштою який-небудь предмет подарункового характеру, який він не замовляв, разом з викликом заплатити за доданою квитанцією або в іншому випадку повернути предмет, то він має право залишити дану річ собі, не заплативши за неї.

Торгівельні умови і заборонені торгові практики

Торгівельні умови і особливі положення

Якщо споживач укладає договір з великими установами, такими як банки, страхові компанії, телефонні оператори, постачальники енергії, то до договору, як правило, додаються торгівельні умови, на зміст яких замовник не може вплинути.

Цивільний кодекс ЧР, з метою захисту більш слабкої сторони договору визначає, що положення торгівельних умов, які друга сторона не могла розумно очікувати (наприклад, надмірно велика неустойка), вважаються нечинними, якщо тільки замовник не висловив, що він з ними згоден.

Якщо логічно припустити необхідність зміни торгівельних умов у майбутньому, то в договорі може бути узгджено, що продавець має право їх у відповідному обсязі змінити. Разом з тим, визначається спосіб, яким буде повідомлено споживача про проведені зміни, а також те, що споживач може не прийняти зміну і за цією причиною розірвати договір без санкцій протягом строку, достатнього для вирішення питання про постачання подібного товару іншим постачальником.

Торгівельні умови і особливі положення вважаються дійсними, якщо споживач був ознайомлений з їх змістом.

Споживач повинен розуміти торгівельні умови і особливі положення. Продавець зобов’язаний роз’яснити споживачу їх зміст.

Якщо договір містить особливе положення, для ознайомлення з яким необхідно докласти додаткових зусиль, або особливе положення може бути особі незрозуміло, то дане особливе положення дійсно лише в тому випадку, якщо воно не являється невигідним для споживача або якщо значення особливого положення було споживачеві роз’яснено у повному обсязі.

Якщо договір містить особливе положення, яке для споживача є вкрай невигідне, причому відсутня розумна причина включення його в договір, зокрема, якщо договір без вагомого аргументу в значній мірі розходиться зі стандартними умовами, обумовленими в подібних випадках, дане особливе положення вважається недійсним.

Приклад:

Недійсним буде, якщо у договорі, наприклад, міститься особливе положення про те, що якщо споживач не сплатить своєчасно рахунок за користування послугами мобільного оператора, то він повинен буде віддати йому свій мобільний телефон, який у нього був ще до укладення договору.

Недійсним також є договір, при укладенні якого одна зі сторін скористалася збігом тяжких обставин, недосвідченістю, розумовою слабкістю, хвилюванням чи легковажністю другої сторони і отримала згоду другої сторони на укладення договору або уклала з нею договір про надання їй або третій стороні виконання, матеріальна цінність якого є нерозмірна (наприклад, позика з украй високою процентною ставкою).

Методи недобросовісної торгівлі

Закон ЧР „Про захист прав споживачів“ забороняє використовувати методи недобросовісної торгівлі при пропозиції та продажу виробів і послуг.

Методами недобросовісної торгівлі вважються такі, якщо дії підприємця стосовно споживача суперечать вимогам професійної ретельності і можуть істотно вплинути на прийняття споживачем рішення, в результаті чого споживач може прийняти рішення комерційного характеру, яке за нормальних обставин він би не прийняв.

До методів недобросовісної торгівлі відносяться, зокрема, методи торгівлі, пов’язані із введенням в оману, а також агресивні методи торгівлі. Якщо продавець застосовує дані методи, споживач має право звернутися до Чеської торгівельної інспекції із заявою про проведення розслідування.

Методи торгівлі вважаються пов’язаними із введенням в оману, якщо

  1. була використана помилкова інформація,
  2. доведена до відома споживача інформація є правдивою, але може ввести споживача в оману, враховуючи контекст та обставини, за яких вона була використана,
  3. якщо підприємець забуде вказати важливі відомості, які можна від нього з урахуванням усіх обставин справедливо вимагати; до цього також відноситься вказівка важливих відомостей незрозумілим або неоднозначним способом,
  4. якщо спосіб презентації виробу або послуги, включаючи порівняльну рекламу, або їх введення на ринок ведуть до заміни інших виробів, послуг або відмінних знаків іншого підприємця,
  5. не дотримуються зобов’язання, зазначені в кодексі поведінки, дотримуватися якi підприємець зобов’язався.

До методів торгівлі, пов’язаних із введенням в оману відносяться також пропозиція та продаж виробів і послуг, що порушують деякі права інтелектуальної власності, зберігання даних виробів з метою їх пропозиції та продажу, а незаконне використання захищеного маркування в комерційних відносинах.

До важливих обов’язків продавця, порушення яких вважається методом торгівлі, пов’язаним із введенням в оману, належить обов’язок забезпечити нанесення на продавані продавцем вироби добре помітного і зрозумілого маркування, що інформує про виробника, імпортера або постачальника; і, якщо цього вимагає характер виробу або форма продажу, назви виробу, відомостей про масу, кількості, розміру або величини; і, залежно від характеру виробу, інших відомостей, необхідних для ідентифікації виробу або його використання; а також відомостей про матеріали, використані в основних частинах взуття, якщо це передбачено законодавством.

Вироби повинні бути забезпечені добре помітним і зрозумілим маркуванням.

У разі, якщо при використанні речей повинні дотримуватись особливі правила, зокрема, якщо використання пов’язане з дотриманням інструкції з експлуатації, то продавець зобов’язаний з ними ознайомити споживача, якщо тільки мова не йде про загальновідомі правила.

Відповідно до нормативних актів, що регулюють ціну, і безпосередньо застосовуваним нормативно-правовим актом Європейського співтовариства, продавець зобов’язаний проінформувати споживача про ціну продаваних виробів та послуг, чітко позначивши ціну на виробі або зробивши інформацію про ціну виробів і послуг доступною будь-яким підходящим способом.

Інформація про ціну, зокрема, не повинна створювати ілюзію, що:

  1. ціна нижче фактичної,
  2. визначення ціни залежить від обставин, від яких насправді не залежить,
  3. в ціну включена доставка виробів, виконання роботи або послуги, які насправді оплачуються окремо,
  4. ціна була або буде збільшена, знижена або якось змінена, хоча це не відповідає дійсності,
  5. співвідношення ціни та корисності пропонованого виробу або послуги, ціни та корисності аналогічного виробу чи послуги не відповідає дійсності.

Продавець зобов’язаний належним чином проінформувати споживача про межі, умови і способи використання права при неналежному виконанні, а також про те, кому і де можна пред’явити вимоги.

Важливо, щоб споживачеві були повідомлені ідентифікаційні дані продавця.

Приклад:

Прикладом методу, пов’язаного із введенням в оману, є т. з. приваблива реклама, коли підприємець пропонує придбати вироби або послуги за певною ціною, не забезпечивши при цьому достатньої кількості товару, найчастіше з умислом залучити покупців до свого магазину. Аналогічно, в деяких магазинах старих автомобілів можна зіткнутися з тим, що їх власник з метою реклами інших, менш вигідних автомобілів пропонує в рекламі за вигідною ціною який-небудь автомобіль в хорошому стані, який вже давно був проданий, знову ж таки, з метою залучити покупця до свого магазину.

Методом торгівлі, пов’язаним із введенням в оману також вважається, якщо продавець неправдиво вказує, що виріб або послуга будуть пропонуватися тільки протягом обмеженого періоду часу або що виріб або послуга будуть пропонуватися протягом обмеженого періоду за певних умов, або якщо продавець зробить неправдиву заяву, що він задумав припинити свою діяльність або що він переїжджає в інше місце, з метою змусити споживача миттєво прийняти рішення.

Заборонено також метод торгівлі, який часто практикується на показових акціях, коли продавець надає невірну інформацію про можливості придбати схожий виріб або послугу, щоб змусити споживача придбати даний виріб або послугу за умов менш вигідних, ніж за звичайних ринкових умов.

Агресивними вважаються методи торгівлі

Метод торгівлі вважається агресивним, якщо він пов’язаний з приставанням, примусом, включаючи використання сили та неналежне застосування тиску, що значно зменшує можливість споживача вільно прийняти рішення.

Агресивним методом торгівлі також вважається, коли підприємець з Вами повторно зв’язується, незважаючи на те, що Ви вже один раз йому відмовили.

Згідно Додатку № 2 Закону ЧР „Про захист прав споживачів“, метод торгівлі визнається агресивним і, відповідно, є забороненим, якщо підприємець:

  1. створює враження, що споживач не може залишити місце здійснення підприємницької діяльності або місце, де пропонується чи продається виріб, або надається послуга, не уклавши договір,
  2. особисто відвідує споживача за місцем його проживання, незважаючи на те, що споживач закликав підприємця покинути його місце проживання і не повертатися, за винятком вимагання оплати договірних зобов’язань способом, що не суперечить відповідному законодавству,
  3. робить повторні пропозиції споживачеві за телефоном, факсом, електронною поштою або за допомогою інших засобів дистанційного зв’язку, за винятком вимагання оплати договірних зобов’язань способом, що не суперечить відповіднoму законодоваству,
  4. вимагає від споживача за використанням права, що випливає з договору страхування, пред’явити документи, які не можна при оцінці права вимоги вважати обгрунтованими, або не відповідає на кореспонденцію, щоб відбити у споживача бажання скористатися правами, що випливають з договору,
  5. за допомогою реклами безпосередньо спонукає дітей придбати пропоновані вироби чи послуги або переконати дорослу людину у необхідності купівлі,
  6. вимагає від споживача негайний або відкладений платіж за вироби або надані послуги, хоча споживач їх не замовляв, або вимагає повернути чи залишити на зберіганні нeзамовлені вироби, якщо мова не йде про додаткову доставку за попередньо укладеним договором,
  7. заявляє, що якщо споживач не придбає товар або послугу, то поставить цим під загрозу його підприємницьку діяльність, робоче місце або існування,
  8. створює оманливе враження, що споживач виграв або виграє, якщо буде вести себе певним чином, хоча насправді ніякого виграшу чи вигоди не існує, або для отримання виграшу чи вигоди споживач повинен витратити фінансові кошти або понести інші витрати.

Інші обов’язки продавця

У Законі ЧР „Про захист прав споживачів“ можна знайти багато інших обов’язків продавців, виконання яких споживач має право вимагати, наприклад:

  • продавати вироби з правильно позначеною масою, мірою або кількістю, з постановленою і затвердженою якістю, за вказаною ціною,
  • належним чином інформувати споживача чеською мовою про особливості і способи використання продаваних виробів,
  • попередити покупця про наявність можливих недоліків у товарі, якщо мова йде про продаж бракованого товару за нижчою ціною, та продавати такі вироби окремо,
  • при продажу товару або наданнi послуги за межами офіційно зареєстрованого місця здійснення підприємницької діяльності (наприклад, м’ясник замість своєї м’ясної крамниці на вихідних продає на ярмарку або фермерському ринку) повідомити замовнику, де і кому він може після закінчення даного продажу або надання послуги пред’явити вимоги,
  • продемонструвати товар на вимогу покупця, якщо характер товару і форма продажу це дозволяють,
  • якщо послуга не надається на місці, видати замовнику письмове підтвердження про прийняття заявки,
  • видати на вимогу замовника документ, що підтверджує факт купівлі